Обряд весілля у Забір’ї

Починалося все з того, що парубок, який закоханий в дівчину і мав намір одружуватися, спочатку йшов до батьків нареченої просити на одруження згоди. Після довгого обговорення й згоди нареченої вийти заміж за цього хлопця, батьки обох наречених домовлялися про день весілля. Опісля майбутні молодята разом з батьками йшли до священика, щоб дати на оповідь до шлюбу. Оповіді священик виголошував три неділі підряд. А тим часом обидві сторони приготовлялися до весілля, на яке запрошували найближчих родичів та сусідів. Перед тим, як приступити до обряду одруження, молоді йшли до Святої Сповіді і Святого Причастя.

DSC_0 (1)


В четвер перед весіллям хрещена мама замішувала і пекла коровай. Той день називали “коровайницями”. А щоб коровай вдався, всіх дівчат і хлопців обливали водою. Крім цього, напередодні весільного торжества, в четвер ввечері, наречений з дружбами і свашками відправлялися до нареченої по сорочку. Отримавши сорочку, наречений дарував своїй судженій гарну хустку.
У дівич-вечір дівчата сходилися на останню вечірку до хати молодої. Там вони співали ритуальних пісень, виплітали весільні вінки. Першою, від імені молодої співала старша дружка:

Вийте, дівоньки, собі й мені
Собі звийте з рути- м’яти,
Мені звийте з барвіночку…

Перед початком весілля ранком обидві сторони прикрашали короваї. У коровай встромляли двораменну галузку з деревини, заквітчуючи її барвінком і прикрашаючи червоними яблуками.

ОДЯГАННЯ МОЛОДОЇ

Найбільш пишним відзначався весільний день, що розпочинався, як правило, вдяганням молодої та розчісування її коси. В той час молода вбиралася у весільне вбрання. Це була спідня сорочка, на яку одягала молода спідничку в складанку, вишиту блузку, а на голову накладали дружки зелений віночок, уквітчаний міртою та барвінком, прикріпляючи до нього дві стрічки, що звисали по спині нижче бедер.
Дійство відбувалося в коморі: молоду всаджували на діжку, яку накривали подушками. Батько, мати, інші члени родини по черзі чесали косу під супровід пісень:

– Ой що то за мова,
Ой що то за розмова
В тій коморівці?
То матусенька, як зозуленька
Своє дитя збирає.
– Збирайся, дитинонько,
В новую кошулейку,
Поїдемо до шлюбоньку.
– В городі терен тешуть,
В коморі косу чешуть.
– Терен тешуть топірцями,
Косу чешуть гребінцями.
– Щіткою-гребінкою,
Поки ще дівонькою.
– Щіткою-гребінцями,
Поїдемо з молодцями.

Далі співали:

Мама косу чесала (2р.)
І до доні казала:
– Твоя коса до пояса (2р.)
А на личку ти красна.

ПРИЇЗД ПО МОЛОДУ

Ось він – виряджений молодий у супроводі дружбів, свашок, весільних свах, весільників (численних гостей) стоїть на подвір’ю перед порогом своєї судженої. В руках старости весільний коровай.

Ой чи ми сі намагали, чи ми хтіли бути,
Бо на ваше подвірейко годі ся добути.

Відкривайте, свате, хату (2р.)
Бо ми ся не вліземо.

Бо ми ся не вліземо(2р.)
На п’єц поліземо.

Тут вже фантазіям, жартам і сміху не було меж – кожен хоче похизуватися своєю дотепністю: «Що ви за люди і чого прибули?» – запитують у прибулих гостей. Весільні свахи з відповіддю не баряться:

Ми гостоньки з дороги,
Померзли в руки-ноги.
По дорозі вогонь клали,
Руки-ноги зігрівали.

На столі, що ставлять під весільною брамою перед весільниками, за давнім українським звичаєм, стоїть хліб-сіль. Крім цього, обов’язковим атрибутом дійства були торги за молоду. Зазвичай, молодому і гостям показували “товар” – перевдягнуту на молоду іншу особу, за що отримували від гостей куплета:

А ми свого молодого зробили з калини,
А ви свою молоду виліпили з глини.

Врешті-решт торги закінчувалися і молода запрошувала всіх до господи.

ПРИШПИЛЮВАННЯ БУКЕТА

Молода тричі перехрещує свого судженого, пришпилює йому весільного букета і квітчасту хустку, яку зав’язує молодому на ліву руку, за що той обдаровує її поцілунком і також зав’язує таку ж саму хустку. Завершується це дійство міцним поцілунком молодої пари під співи невсипущих весільних свах:

Молода (Галюненька) сумно гадала:
Ой гой же, гой же, мій милий Боже,
Що ж бо я учинила?
Кого любила, вірно кохала,
Той стоїть за дверима.
Я короленька, я (Василенька)
Я го з роду не знала,
Я короленьку, я (Василеньку)
Біленький букет дала.

БЛАГОСЛОВЕННЯ

Весільний староста запрошує батьків та найближчу рідню до благословення: «Стали наші діти. Мов квіти, перед Господом Богом, перед матір’ю Божою, перед усіма угодниками Божими, перед родиною, батьками своїми. Може вони колись були неслухняні, скривдили чи образили кого, то ви простіть і благословіть на далеку дорогу до божого дому під шлюбний вінець, під золотий перстень, під святу Євангелію.»
Молода пара тричі з низьким поклоном обходить всю родину під співи весільних свах:

Ой благослови,Боже!(2р.) І Пречистая Мати!
У тім домоньку, при тім столоньку,
В ясній світлиці, при бесідоньці,
При церковці веселенько зачати.
Ой вишневії квіти(2р.), ой кланяються діти
Низенько, покірненько(2р.) до самої земленьки
Татові, мамуненці (2р.), братові, сеструненьці,
Братові, сеструненьці (2р.) всій своїй родиноньці.
Най тобі кожен змовить (2р.):
«Най тя Бог благословить».
Падай, дитино, падай, (Галюню),
Татові під ноженьки.
Проси боженька і татуненька
Щасливої доленьки.
– Ой кланяйся, (Галю),
Кланяйся низенько.
Не раз ти їх образила
Словами гіренько.

Або ж були інші пісні:

– Ой гой же, гой же, милий Боже,
Що ж бо я учинила.
Кого любила, вірно кохала,
Той стоїть за дверима.
Ой кого я зроду не знала,
Той перед очима.
Я королейка, я (Іваночка), я го зроду не знала.
Ой, (Наталю), догадайся, цілувати не дайся.
Бо як він тя поцілує, бо він як тя поцілує,
То ті личко змарнує.

ВІДРЯДЖАННЯ МОЛОДИХ ДО ШЛЮБУ

Після того молодята виходять з хати і біля воріт зупиняються. Мама тричі оббігає і окроплює свяченою водою всю весільну процесію на подвір’ї, виливаючи залишок води на простелений перед брамою рушник.

DSC_0 (202)

– Кропи нас, матенейко, свяченою водою,
Свяченою водою, правою рученькою.
Скоренько, не бавте нас, скоренько відправте нас.
Ані в ліс, ані в діброву, а до Божого дому.
А до Божого дому, до святого престолу.
Бо вже для нас пізненько, вже високо соненько,
Бо вже дзвононьки дзвонять, голосоньки заводять.
Дяки книги читають, бо на нас вже чекають.

 Решту свяченої води, що залишилася, виливають перед молодими на вишитий рушник. Тоді молодята виходять з подвір’я, а гості за ними.

DSC_0 (206)Шлюб відбувався в місцевій церкві, а святкова Служба Божа відправлялася в наміренні молодих.

DSC_0 (221)

DSC_0 (222)

DSC_0 (228)

DSC_0 (282)

DSC_0 (284)

DSC_0 (310)

ЗУСТРІЧ МОЛОДИХ І ГОСТЕЙ ПІСЛЯ ШЛЮБУ

Коли весільна процесія прийшла на подвір’я і стала перед порогом дому, то весільні свахи знову співають:

Мамуню, голубойко, не дай довго стояти,
Не довго стояти, свого двору топтати.
Чорними чобітками, білими підківцями.
Знать ви нас не любили, що по нас не вийдете.
Тре було дати знати, щоб до вас не їхати.

Мама у кожусі “навиворіт” із хлібом і сіллю зустрічає шлюбних дітей та бажає їм щасливого подружнього життя, батько ж частє їх келихом вина.

DSC_0 (489)

Весільники співають:

Мама кожух вивертає, своїх дітей витає.
Мама: – Витаю вас, молодята,
Хлібом-сіллю, доброю долею.
Беру тебе, затю,
За свою дитину,
Щоби сь шанував свою жінку
І всю нашу родину.

Далі знову співають весільними або весільні свахи:

Будьте, діти, багаті, як той кожух вовнатий.
Скільки в кожусі вовни, стільки щастя-здоров’я.
Радуйся, мамунейко, взяли діти шлюбейко.
Як вашоє, так моє, тепер ваші обоє.
Радуйся, мамо, мною, як ясною зорею.
Встиду ті не зробила, віночок доносила.
Занесла до церковці, поклала на Престолоньку.
Поклала на Престолоньку, всім людям на славоньку.

Після чого батьки запрошують молодят і гостей до хати. Першими сідають за стіл молоді, за ними – дружки та дружби, далі старости, свахи та гості. Столи розставляли в хаті, сінях, а навіть перед хатою, коли бракувало місця. Перед молодятами ставили весільний коровай, прибраний барвінком. Весільна гостина починалася молитвою, яку починав староста, за ним молилися всі гості. Після молитви всі сідали за обідню трапезу. В давнину гості пили горілку, яку розливали з одної великої пляшки. І пили по колу, передаючи її з рук в руки. Після горілки подавали борщ, капусту, м’ясо, гречану або пшоняну кашу. Всі страви подавали у спільних мисках, з якої спільно їх вживали і їли дерев’яними ложками. Гостюючись, весільники співали молодим і старостам жартівливих пісень.

Після весільного обіду починалися танці і співи. В перший танок йшли молодята. Танцювали польку, коломийки і вальси. Польку більше танцювали дружби та дружки і молоді хлопці та дівчата. Старші весільними стояли збоку і спостерігали, любуючись молоддю.

ПЕРЕПИТТЯ (ПРИВІТАННЯ МОЛОДИМ)

Десь під кінець весільного застілля всі учасники весільного дійства підходять до молодої пари із своїми привітаннями і подарунками. Розпочинається перепиття, яке супроводжується різними переспівами:

Прошу вас, музики, віват відіграти,
Бо я йду до столу молодих вітати.

Вітаю вас, молодята, на білім тарели,
Аби ви ся так любили, як в небі ангели.

Вітаю вас, молодята, корчиком міртуса,
Най вас благословить серденько Ісуса.

Вітаю вас, молодята, корчиком лелії,
Най вас благословить серденько Марії.

Вітаю вас, молодята, на широкій лаві,
Бись ти мали штири сини і всі кучеряві…

Вітаю вас, молодята, вітаю, вітаю,
Щастя в радості й здоров’ї довіку бажаю.

Часто-густо такі переспіви гостро висміювали певні вади окремих людей:

Випив, випив аж до крапочок,
Ой видно, видно, що пиячок!

Ой ніхто так не витає, як сусід витає,
Гривню кине, на дві вип’є, ще й ся оглядає.

Ой хвалився мій миленький, що вміє робити,
В нього яма на подвір’ї, можна ся втопити.

Ой хвалився милий, що він в інституті,
А він сміття возить по Львівськім маршруті.

 За лисого добре йти, з лисим можна жити,
Посідаєм до вечері – не треба світити.

Ой нема, ой нема, пішла по опеньки,
Абись така до роботи, як на витребеньки.

Від порога до порога тягнеться шнурівка,
Ідуть гості вже вітати, бо стоїть горівка.

ПЕРЕЗОВ

Весілля підходить до кінця. Але ж потрібно ще з почестями, по-християнськи, провести молоду у невістки, тобто до місця спільного дальшого проживання молодої сім’ї. Тож весільна процесія з іконою та приданим вирушає в дорогу під весільні співи:

–  Якби м була знала, що піду від мами,
Була б не садила рожі під вікнами.
–  А я рожу посадила, рожа ся приймила,
А я своїй мамі жалю наробила.
–  Жалі мої, жалі, розходіться далі,
Як тая росонька по зеленій траві.

Як бачимо, у весільних переспівах зазвичай переважали тужливі настрої мами за рідною донею, переживання за її майбутню долю:

–  Там попід горою жито з травою.
Ой чого ж ти тужиш, матусю, за мною?
–   Ой тужу я тужу, аж серденько в’яне,
Хто ж мене старую на старість догляне?
–  Маю я вдома сестру і брата
Аж тепер без мене сумная хата.
–  Сумная хата, сумне подвір’я,
Бо нині в мене моє весілля.
–  Грайте, музики, грайте на труби,
Най моїй мамунці жалю не буде.
–   Грайте, музики, грайте цимбалісти,
Бувайте здорові, мої компаністи.
–  Бувайте здорові, ви, мої пороги,
Що ся находили мої білі ноги.

А ще більше жалю додає батькам ось ця пісня, якою донечка з ними прощається:

–  Віддалась ня, мамо, за скляночку меду,
Хто ж вам буде хустки прати на студенім леду?
–  Хто ж вам буде хустки прати, хто буде крутити,
Хто вам буде, моя мамо, воду доносити?
–  Як будете воду нести, не раз спочивати,
І будеш мя, моя мамо, щораз споминати.
Наймите си кухарочку, треба заплатити,
А на її роботоньку не мило дивитись.
–   Маму ненько моя, старайся ми звоя,
Синього пояса, бо  вже не ваша.
–  Синього пояса, синього, синього,
Бо я вже не ваша, док но життя мого.

  ЗАКІНЧЕННЯ ВЕСІЛЛЯ

Весільне застілля підходить до завершення, настає час подяки.

Встаньте, гостоньки, встаньте
Честь-хвалу Богу віддайте.
І подякуйте насамперед господу Богу,
Матері Божій і всім святим – угодникам Божим,
Господареві, його діточкам,
Господиноньці, всій родиноньці
За хліба положено,
За чисто поставлено. (тричі співається)

Староста виголошує здравиці молодій парі, батькам, усім гостям та господиням і виконується пісня «Многая літа».

Проте, до повного завершення весілля ще далеко, адже потрібно зняти з голови молодої фату і зав’язати їй хустку. Як правило, цей обряд виконує мама молодого під співи весільних свах:

–         Гарна була розсадонька, гарна капустиця,
Гарна була дівчинонька, гарна молодиця.

Коли вже фату знято, молода кидає її між дівчат. Народна прикмета каже: котра дівчна спіймає, та й заміж піде швидше за інших.

Завершується весілля перетанцьовуванням молодої із подругами, яким молода причіпляє на голову фату, що віщує майбутнє заміжжя усім дівчатам.

***

Текст з книжки: Фесюк Г. «Забір’я моє»; Видавництво «Фенікс», Львів, 2005;
Фото з весілля Олега та Марії Копровських.

Advertisements
Опубліковано у Новини | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s